Поетична весна

11 1Власенко Олександра, учениця 7-Б класу, представила власні вірші на районний етап ХІV міського конкурсу юних поетів ім. Дмитра Білоуса «Поетична весна. Чари барвінкові».

***
Золота, ласкава, ніжна осінь…
У багрянім листі мамина любов.
Золота, розкішна, пишна осінь,
Я тебе на ґанку зустрічаю знов.

Кожен день, як мамина турбота,
Сяє ніжним розмаїттям кольорів.
Я не хочу, аби ця палітра –
Обернулася сльозами матерів!

Хоч для когось осінь золотиста,
А для когось – лінія війни,
Цю палітру, сонячно-барвисту,
Пронесемо в серці крізь віки.

Власенко Олександра, 2017
***
Років дитячих сяйво безтурботне
Із ніжністю охоплює мене…
І щастя відчуваю невимовне,
Коли дорога в рідний дім веде.

Там хороше і світло, пахне хлібом,
І запашні троянди за вікном.
Там вся земля наповнена і дивом,
І радістю, й любов’ю, і добром…

Де мама шиє хрестики чарівні,
Пронизуючи біле полотно…
Де курочки-чубарочки і півні
Їдять з рук неньки сонячне пшоно.

Там чутно тихе котиків мурчання,
А до обіду – татків молоток.
Бабусине мугикання-співання,
І трав цілющих гомін, і квіток.

Там ліс і поле, озеро й струмки,
Там тиша й спокій, гомін і дзюрчання.
Це та земля, що квітне крізь віки,
Моя перлина, Русь моя прадавня!

Власенко Олександра, 2017
***
Дзюрчить тихенько у садку струмок,
Із солов’єм співаючи в дуеті,-
Оспівують мелодію думок,
Як небо у сріблястому корсеті
Летить світанком вранішніх зірок.

Власенко Олександра, 2017
***
Моє сонячне місто, омите Дніпром,
Ти плекаєш у серці рядки.
Моє сонячне місто, омите Дніпром,
Ми з тобою в віках назавжди.

І чудові вірші промовляють вуста,
І у серце вселяють надію…
Моє сонячне місто, омите Дніпром,
Від краси я твоєї німію…

Ти не гинь! Ти тримайся!
З тобою ми всі!
Хай дізнаються ті, хто не знає:
Орел жоден – хоч тоді, хоч тепер –
На корону-тризуб прав не має!

Власенко Олександра, 2017

 

***

Велике серце у маленьких грудях,
Весна несе солодкістю любов.
І бачу я галактики у людях,
Із тисячі малесеньких розмов…

Власенко Олександра, 2017